Rafting in Ukraine

RAFTING in UKRAINE

Adventurous Rafting in Ukraine
Сплав на Катамаранах Радіація - Карта
Карта Радіоактивного Забруднення

Карта радіоактивного забруднення дає можливість безпечно планувати сплави, уникаючи територій, забруднених після аварії на Чорнобильській АЕС. Такі радіоактивно забрудненні території трапляються на півночі України, а також на території Білорусії та Росії. Деякі українські ріки, такі як Случ, Уборть, Ірша, Уж та Тетерів не рекомендуються для сплаву через радіоактивні забруднення.

Карта радіоактивного забруднення

Як можна побачити на карті радіоактивного забруднення, сьогодні (й протягом наступного десятиліття) найбільшу небезпеку становлять ізотопи стронцію і цезію. Висока концентрація цезію-137 виявлена в поверхневому шарі грунту, звідки він портрапляє в рослини і гриби.

Радіоактивне забруднення грунту буде зростати до 2060 року. Зокрема, в 2086 альфа-активність грунтів, забруднених плутонієм буде в 2,4 рази вищою, ніж у початковий період після аварії.

Рівень радіоактивного забруднення в сільськогосподарських районах значно знизився, проте в деяких регіонах кількість радіоактивного цезію в молоці, ще може перевищувати рівень норми. Це стосується, наприклад, Гомельської і Могильовської областей Білорусі, Брянської області в Росії, Житомирської та Рівненської області в Україні – в деталях це видно на карті радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС.

Значно радіоактивно забрудненими залишаються ліси. У зв'язку із тим, що в лісова екосистема постійно залишається замкнутою, радіоактивний цезій не виводиться із неї, а рівні радіоактивного забруднення лісових продуктів, таких як гриби, ягоди і дичина, як і раніше залишаються небезпечними.

Рівень радіоактивного забруднення більшості річок і озер є найнижчим. Проте, в деяких "закритих" озерах, в яких немає стоку, концентрація радіоактивного цезію у воді і рибі ще може бути небезпечною.

Радіоактивне забруднення в Україні не обмежується 30-кілометровою зоною. Наприклад було відмічено підвищений вміст радіоактивного цезію у лишайниках та у м'ясі оленів в арктичних областях Росії, Фінляндії, Норвегії та Швеції.